Поняття, ризики та наслідки гіперінфляції

Процеси гіперінфляції негативно впливають на рівень життя кожної людини і стан економіки держави в цілому. Однак для того, щоб зрозуміти причини і простежити можливі наслідки таких кризових явищ, необхідно розібратися з тим, що інфляція становить сама по собі.

Що таке гіперінфляція?

Інфляція є процес стрибкоподібного підвищення цін на продукти та послуги. При цьому відбувається знецінення грошей та зниження рівня реальних доходів. Так, людина за ті самі гроші може придбати менший набір товарів, ніж раніше. Інфляція у довгостроковій перспективі охоплює всі галузі економіки країни, що відрізняє її від сезонного подорожчання певної групи найменувань.

Залежно від інтенсивності прояву економісти виділяють дві основні групи інфляції:

Гіперінфляція – це інфляція у критичній стадії свого прояву. При цьому відбувається прогресуюче зростання цін, яке може досягати до 900% на день. Як найімовірніший прогноз при цьому розглядається повний розпад товарно-грошової системи держави та перехід на натуральний обмін

Гіперінфляція з давнини і до наших днів

Протягом усієї історії людства гіперінфляція за всіх часів стосувалася різних країн. Так приклади цієї економічної недуги можна знайти і в Стародавньому Римі, і середньовічних імперіях. Проте, з метою економії часу, ми розглянемо лише кілька прикладів гіперінфляції.

Франція (1789-1797)

1789 року французький Сенат видав указ про початок емісії 400 тисяч ліврів, які були забезпечені майном духовенства, відібраного під час революції. До 1795 обсяг випущеної валюти досяг 40 млрд. Для нормалізації ситуації в 1798 знецінені гроші були відкликані і була введена нова система, яка вже забезпечувалася золотом.

Сполучені Штати Америки (1812-1814, 1861-1865)

Перший обвал національної валюти стався в Америці під час війни за незалежність у 1812–1814 роках. Другий сплеск гіперінфляції стався в 1861 через те, що Конфедеративні Штати Америки для фінансування боротьби з північчю випускали величезну кількість додаткових банкнот. Згодом власників таких грошей зобов'язали замінити їх на облігації державного зразка.

Австрія (1921-1922)

Після закінчення Першої світової війни у 1921 році Австрія набула статусу республіки. При цьому в обігу збереглися старі крони, які вже не мали золотого забезпечення. Масштаб гіперінфляційних процесів зажадав навіть втручання Ліги Націй, що виділила Австрії позику, еквівалентну 189 тоннам золота. У 1923 році була введена в обіг нова валюта.

Росія (1921-1922, 1992-1994)

У період із 1921 по 1922 роки інфляція перебувала лише на рівні 218%. Наступний сплеск масштабної економічної нестабільності стався 1992 року. Тоді, через непродумані економічні реформи Міністерства фінансів Єльцина, інфляційне зростання склало 2 520% на рік.

Угорщина (1922-1927, 1944-1946)

1922 року австро-угорські крони були замінені на угорські крони. Через те, що фінансову базу цих грошей було суттєво завищено, курс нової валюти практично відразу почав падати. Тому 1927 року крони замінили на пенге. До 1944 року нові гроші вважалися найбільш стабільною валютою в регіоні, проте протягом Другої світової відбувся масовий випуск незабезпечених грошей, що призвело до гіперінфляції, яка продовжувала збільшуватись кожні 15 годин. Тільки запровадження нової валюти — форинту — 1946 року зупинило цей процес.

Німеччина (1923-1924, 1945-1948)

Інфляція 1922-1924 років стала наслідком великих позик, які німецький уряд робив під час Першої світової війни, та зобов'язання щодо виплати величезних репарацій усім постраждалим країнам. Окупація військами союзників найбільшого промислового регіону призвела до того, що національний банк змушений був друкувати нові купюри. Курс обміну долара США на одну марку в той період знаходився на рівні 80 млрд. Після Другої світової війни (1945-1948 рр.) замість грошей, що знецінилися, використовувалися продуктові картки і натуральний обмін.

Китай (1939-1950)

Перші паперові гроші в країні з'явилися під час правління Імператора Хієн Цунь (806-821 рр.). За час свого існування Китай пережив безліч періодів знецінення грошей, проте одним із найважчих епізодів стала гіперінфляція 1939 року. У цей час відбулося захоплення фінансової бази Центральним банком країни.

Греція (1944-1953)

У період німецької окупації ціни зросли у кілька десятків разів. Після капітуляції Німеччини гіперінфляція драхми продовжувала зростати. 1953 року для скидання знецінених грошей запровадили нову драхму, яку змінювали на 1 000 старих.

Японія (1944-1948)

Післявоєнна Японія перебувала в абсолютно зруйнованому стані, населення стрімко злидарювало — при зростанні цін до 5 300%. Основну роль у цьому відіграли так звані «бананові гроші» — військові єни, які мали озброїти армію, проте не забезпечувалися золотом і насильно впроваджувалися серед населення на окупованих територіях. 1945 року ці грошові знаки були оголошені недійсними.

Аргентина (1975-1991)

З 1971 року в країні спостерігалося інтенсивне зростання цін на товари та послуги при зниженні реальних доходів у населення. У найважчі періоди гіперінфляція досягла планки 5 000%, за загального дефіциту бюджету — 7,6% річного ВВП країни. У 1990 році за прийнятим планом стабілізації було введено нову валюту, приватизовано підприємства та реформовано податкове законодавство.

Ізраїль (1979-1985)

Для того, щоб нівелювати негативні впливи в економіці, урядом Ізраїлю у 1985 році було ухвалено рішення про централізоване заморожування цін на певні групи товарів. Це призвело до зниження рівня інфляції на 50% лише за 1985 рік та до 19% за 1986 рік.

Перу (1984-1990)

Інфляція 1984 року стала в Перу найважчою за історію існування країни. Протягом кількох років максимальний номінал однієї купюри зріс із 5 000 до 1 000 000 інті. Уряд зміг стабілізувати курс національної валюти лише 1990 року.

В'єтнам (1981-1988)

1984 року почалося зростання знецінювання доходів населення. Рівень гіперінфляції 1986 року становив вже 500%. Через державне регулювання грошової політики офіційно було заборонено продаж золота населенню. Це призвело до незаконного постачання дорогоцінного металу на чорні ринки для тих, хто хотів зберегти свої заощадження.

Бразилія (1986-1994)

1970 року в Бразилії почалося стрибкоподібне зростання інфляції в діапазоні від 15 до 300%, але при цьому економіка країни продовжувала зберігати своє стабільне зростання. У 1985 році уряд не зміг утримати фінансове становище країни на колишньому рівні, і гіперінфляція досягла вже 2000%. Було зроблено кроки з коригування курсу шляхом введення в обіг кількох нових грошових знаків — крузейро, крузадо, реал крузейро та реал. Після кількох девальвацій у 1994 році було вжито заходів щодо розвитку дефляції (зниження цін) у країні на державному рівні. Це дозволило знизити інфляцію країни до рівня міжнародного стандарту.

Нікарагуа (1987-1990)

У результаті гіперінфляції з 1987 по 1990 роки вартість однієї кордоби збільшилася на 5 млрд відсотків.

Югославія (1989-1994)

Гіперінфляція в Югославії відноситься до одного з найважчих економічних криз в історії всього світу. Швидкість падіння національної валюти становила 5 квінтильйонів відсотків за місяць. Подвоєння цін на товари та послуги життєзабезпечення відбувалося кожні 16 годин. Найбільша ходова банкнота на той час становила 500 млрд. югославських динарів.

Туреччина (1990-2005)

З 1990 року турецька ліра почала знецінюватися з великою швидкістю, що призвело до довгострокової рецесії економіки всієї країни. Тільки в 2005 році уряду вдалося досягти інфляції менше 10%. Додатково було введено нову турецьку ліру, на яку змінювали 1 млн старих лір.

Ангола (1991-1999)

За один лише 1991 національна валюта Анголи подешевшала в 10 разів. Грошова реформа 1995 року передбачала обмін старої кванзи на нову за курсом 1:1 000. Друга реформа фінансового сектору країни відбулася 1999 року, і тоді обмін проходив уже за курсом 1 000 000:1.

Болгарія (1991-1997)

Внаслідок затяжної гіперінфляції, яка розпочалася у 1991 році, Болгарія оголосила дефолт за державними позиками та міжнародними зобов'язаннями. 1996 року зниження доходів населення та дефіцит продуктів харчування призвели до масових виступів проти чинного уряду. У липні 1997 року було прийнято новий механізм забезпечення грошового обігу, що дозволило скоротити рівень інфляції у 1000 разів.

Україна (1993-1995)

Найгірша інфляція за всю історію існування України відбулася у 1993-1995 роках. Для скидання знецінених грошей у 1996 році було введено гривню, на яку міняли старий карбованець. Курс обміну становив 1:100 тисяч.

Боснія та Герцеговина (1993)

Гіперінфляція 1993 року призвела до знецінювання однієї динари в 7 разів. До кінця 1993 року національний банк планував випустити найбільшу купюру номіналом 50 млрд, проте на той момент вдалося взяти ситуацію під контроль.

Білорусь (1994-2002)

Держава почала випуск своїх грошових одиниць після виходу зі складу СРСР. Однак з 1994 року курс національної валюти почав стрімко падати і вже до 1999 року збільшився у 1 000 разів. У 2002 році держава запустила процедуру деномінації та скоригувала номінальну вартість валюти у 10 000 разів.

Грузія (1995)

Після руйнування радянської грошової системи в Грузії було запроваджено нову грошову валюту ларі. Проте внаслідок інфляції 1993 року її вартість просіла у 1 000 разів. У 1993 році президент Едуард Шеварднадзе анонсував запровадження нових ларі, на які обмінювалися старі за курсом 1:1 000 000.

Зімбабве (1999 рік - теперішній час)

Національна валюта була вперше введена в країні лише 1970 року. Вартість родезійського долара на той момент була еквівалентна двом доларам США. Економічна та соціальна нестабільність у регіоні призвели до прогресуючого знецінення грошей, яке продовжується і сьогодні. Ситуацію посилило те, що керуючий Резервного банку країни взяв кілька великих позик у МВФ. Через брак коштів відсотки за кредитами погасили, випустивши одномоментно на ринок 20 трлн доларів, що миттєво обвалило курс національної валюти на кілька десятків пунктів. У лютому ЦБ Зімбабве оголосив інфляцію «поза законом» та заморозив ціни на певні групи товарів, але ці дії суттєвого впливу на економічну ситуацію не мали.

Еквадор (2000)

2000 року національна валюта подешевшала відразу на 75%. Наприкінці цього року уряд законодавчо прив'язав курс до долара США.

Румунія (2000-2005)

Початок інфляції у країні збігся з падінням Залізної завіси. У 2000 році за один рік зростання споживчої інфляції перевищило психологічно важливу позначку 50%. У 2005 році уряд країни провів деномінацію старої валюти і запровадив нову за курсом 1:10 000.

Мадагаскар (2004)

2004 року національний франк втратив у вартості відразу 50%. У січні 2005 року для коригування зростання інфляції було запроваджено нові грошові знаки (аріарі) за курсом 1:5.

Мексика (2004)

1982 року держава оголосила дефолт за своїми міжнародними зобов'язаннями. Для коригування ситуації розпочато процес девальвації, й у грошове звернення запровадили новий песо за курсом 1: 1 000. На 2004 рік мексиканська валюта знецінилася вже майже 60%.

Висновок

Інфляція має безліч факторів ризику і відрізняється важкопрогнозованим розвитком. Для того, щоб зберегти свої заощадження в такий складний період, інвестору необхідно добре орієнтуватися в базовому підґрунті процесів, що виникають, і вибирати відповідні інструменти ефективного вкладення коштів.

Фото: GOOGLE.COM